НЕ СЕПАРАТИЗМ, А БАНДИТИЗМ. 2014 рік

НЕ СЕПАРАТИЗМ, А БАНДИТИЗМ. 2014 рік

ХРАМ ПОРОХОБОТА

ХРАМ ПОРОХОБОТА

Обзивалівка "порохобот" мене вже не дратує й не гнівить. Це вже є ніби похвала за державницьке мислення і підтримку президента-державника Петра Порошенка, найкращого керівника України, якого ми мали за час Незалежности. Сепари й москалі нас обзивали ж укропами і кіборгами? Нам це сподобалося. Це тепер є ніби почесне звання або титул, ги.

Але кожен порохобот, що усвідомлює свою приналежність до Великої сім'ї державників, мусить же мати якийсь наче як у християн вівтар чи храм для поклоніння й жертвоприношення? Здається, ми, порохоботи, ще не маємо такого сакрального місця.

Так і я подібне думав до сьогоднішнього дня. Але Київ - столиця України - безмежно надихає своєю енергією та розкриттям духового вулкану у закутках української душі.

Побігавши столицею у справах я випадково вгледів Наш, порохоботський, Вівтар-Храм! Здається, я сотні разів, буваючи у Києві, простував повз це місце. Але сьогодні я став, як укопаний! Таж ось він - порохоботський Вівтар, ось він - Храм для поклоніння, жертвоприношень із сектантів Секти зради і сакрального пожирання жертовних хлібів... гм... шоколадок!

Рошен-крамниця - ось священний Храм порохобота! Ходи сюди, жери освячені цукерки, нюхай і вдихай на повні груди шоколадний запах "зради" - і ворогів буде повалено й ущерть розбито!

Слався, слався у віках священне шоколадне місце Храму - наш Roshen!!
😊

На світлині:
Roshen-храм затятого порохобота, Київ, біля Південного залізничного вокзалу (терміналу), вулиця Георгія Кирпи, буд. 3.
Знімкував 21 квітня 2017 року щасливий порохобот, що нажерся цукерок, і чернець храму Андрій Якименко.
😊

21 квітня 2017 року

РЕТРО НА ВОКЗАЛІ

РЕТРО НА ВОКЗАЛІ

Зустрів у Києві на залізничному вокзалі понадстолітнього діда. Він стояв такий старий і чорний, хоча й охайний та причепурений... Стояв похнюплений та нерухомий, як укопаний. І вже навіть неба не коптив, як було раніше, за його молодости. Він уже не гудів, не свистів, не чмихав і не кашляв, не пускав диму - чорного, а, бувало, й білого, - і не мчав чимдуж у далечінь...

Він стовбичив так, як його поставили люди. Навряд йому тепер дозволять кудись мчати, знову працювати. Дід тепер на пенсії. Довічній. Тепер він своїм чорним і страшним, старечим видом має розважати своїх і чужих онуків та дітлахів, що вештаються знічев'я по вокзалу й плутаються під ногами у батьків, які чекають на вокзалі на оголошення посадки на поїзд.

А я ще пам'ятаю цього діда молодим і жвавим! Я народився у 1965 році, а дід, мабуть, наприкінці 1890-х років. Але хоч я був дитинчам, я пам'ятаю, як цей дід жевжикувато бігав і снував туди-сюди повз наш дім, де ми жили у Кам'янському. Коли я у 7 років вже пішов до школи, то став щоразу рідше бачити цього чорного й задимленого вертлявого діда. А потім дід десь зник. Я вже й забув про нього...

І от я знов його уздрів на залізничному вокзалі Києва. "Здоров, дідусю! Як давно не бачилися ми!", - подумки звернувся я до діда, зазнімкував його, махнув рукою на прощання і пішов у своїх справах геть...

На світлинах (щойно знято):
Виставка рухомого складу історичних локомотивів та вагонів - на Центральному залізничному вокзалі Києва.
Старий чорний дід-паротяг Л-3191.
Знімкував уранці по приїзді до столиці 21 квітня 2017 року Андрій Якименко.
😊

21 квітня 2017 року

ВИВЧЕННЯ КОДЕКСУ

ВИВЧЕННЯ КОДЕКСУ

Роботу свою полюбляю. Особливо, коли клієнт добре платить, ги.

Особливо мені цікаво вивчати новели (нові зміни) законодавства. Інколи зміна (видалення, додавання тощо) одного речення, а то й слова, міняє закон до протилежного значення.

Тепер усе законодавство в актуальному стані можемо знайти в інтернеті. Раніше, до цифрової епохи, доводилося годинами вирізати-вклеювати до брошурки якогось кодексу із газети внесення змін і доповнень. Робота марудна та інколи невдячна. Бо, бува, цим законом, якого доводив "до повної кондиції", тобі не довелося скористатися, а парламент його вже скасував...

Нині для пошуку потрібного законодавства я користуюся сайтом Верховної Ради України. А у смартфоні маю андроїд-програму Ліга-закон. Усе законодавство тепер у мене на столі, або на долоні - на екрані смартфону. Майже не купую паперових носіїв законів. Хіба, якщо це науково-практичний коментар нового законодавства чи ще неусталеної судової практики.

А от синові-студентові Богданові, майбутньому програмістові, купую брошури кодексів, які його цікавлять. Особливо для нього має практичне значення кримінальне законодавство. Тут я цілком з ним згоден у такому інтересі. "Кримінальний кодекс ми повинні шанувати!" (©Остап Бендер).

На світлині:
Андрій Якименко гортає в офісі Кримінальний кодекс України перед тим, як подарувати кодекс синові.
Знімкував син Богдан Якименко.
Березень-2017, м. Дніпро.

20 квітня 2017 року

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР ВІД ЖИДІВ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР ВІД ЖИДІВ *

* допис 20 квітня 2014 року, Андрій Якименко, Фейсбук

Телевізор.
З Великоднем привітав Філатов Боря.
Не голова ОДА, всього його заступник.
Спада на думку, що не Філатов привіта на випадок Хануки.
Хоча, можливо, знову ж - він...

Якщо ви скажете, що головою Дніпропетровської обласної держадміністрації (у народі - губернатор) є Ігор Коломойський, то не помилитесь.
Призначений Києвом, легітимна особа.
Заперечень нема і не може бути.
Все законно.
Але якщо ви задумаєтесь, а що буде після війни, то зрозумієте, що Коломойський сам не схоче бути держслужбовцем.
Ну, от скажіть хоча б собі: навіщо Коломойському морока з областю?
Хоч би заводам і банку ради дати!
Ну, зараз - питання інше.
Захистити слід своє майно!
А хто краще захистить своє майно, ніж власник?
Тому теперішнє керування Коломойського цілком логічне.
Інша річ - після війни, коли настане мирний спокій...
За аналогією з підприємством: власник призначає менеджера, свою довірену особу.
І спокійно у Швейцаріях рахує гроші.
Не помилиться той, хто скаже, що група Приват (Коломойський і Ко) обов'язково просуватиме свого агента.
Боголюбов? Ні. Корбан? Не смішіть!
Ну, хто є фактичним речником ОДА? Хто вербалізує рішення та ідеологію ОДА?
Вічний рупор - Філатов Боря!
Не маю сумніву у тому, що Боря спить і мріє бути головою облради й области.
Тільки це станеться тоді, як за новим законом область обиратиме прямого керівника під час місцевих виборів.
Тоді Філатова й просунуть кандидатом.
Від жидів.
А чи здійсниться їхня мрія - вирішувати нам!

До речі, крикунам (є й такі дегенерати!) відповідаю:
Жиди - не образа, а назва народу.
Питомо українське слово, як француз чи італієць.
1939 року львівські жиди навіть висловили письмовий протест Совітам проти їхнього "перейменування" на єврєєв.
Руські літописи 9-11 ст.ст. знають тільки жидів, не згадують єврєєв.
Німців ми ж не називаємо дойчами, тому що віддавна вони - німаки (тобто німи, не розуміють руської (української) мови), названі нами, не ними самими.
У Львівській області досі місто Жидачів не перейменовано на Євреївград.
Ну, й нарешті, влучна відповідь від Тягнибока.
Ютюб. Журналістка екзальтовано питає Тягнибока:
"... ви жидами називаєте єврєєв!..".
І Тягнибок:
"То нам не можна спілкуватись українською?!".
:)